Один по одному на палубі „Літке“ з'являлися старі полярні вовки. Перевагу надавалося тим, хто вже не раз ходив у Північне Полярне море, виявляв свою здатність під час тих рейсів і міг похвалитись принаймні п'ятнадцяти, двадцятилітнім моряцьким стажем. Один з перших, кого я побачив, був Павленко. Цей дядя мав за п'ятдесят років, своїми розмірами він випередив Чумака, й, здавалось, його могутні руки спроможні ламати залізо. Похмуре вусате обличчя симпатичне й своїми рисами свідчило про внутрішню силу й залізну впертість. Він бував уже на Колимі, якось зимував у кригах біля Сибірських берегів і був бажаний паровичник на „Літке“.
На другий чи на третій день по тому побачив я Остряка. З дверей коридору на корму викотилась дерев'яна бочка чималих розмірів, а за нею друга бочка ще більших розмірів спритно просунулась через вузькі двері, підштовхуючи дерев'яну. Друга бочка була людоподібна, в паровичній робі, з дуже засмальцьованою кепкою, що затуляла велику лисину й сповзала на очі. Відсопуючись,
