питання й в найскорішому часі здійснюватиме постанову уряду. Але, скільки мені відомо, поза цими плянового характеру намірами практично українська культура у Владівостоцькій окрузі, та, здається, й взагалі на Далекому Сході, й далі обмежується виставами місцевих „малоросіян“ — „Сватання на Гончарівці“ та „Борці за мрію“, коли не брати до уваги ще п'ятьох трамвайних вагонів, які придбав владівостоцький комгосп у Харківського й на яких написано: „Під час руху входити й сходити забороняється“.
Безперечно, не менш половини людности того краю становлять українці, які компактними масами оселились уздовж середньої частини Амура, по річках Суйфуну, Уссурі, Іману та по берегах Японського моря. Величезні площі вільної землі, заробітки на рибацьких, лісових промислах та у владівостоцькому порті й далі спричинюють величезний, я сказав би, стихійний приплив сюди нових переселенців та заробітчан із всього Союзу, а також з України. Зв'язки краю з Україною зміцнюють ще й регулярні рейси Владівосток-Одеса — отой найбільший морський шлях,
