Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/237

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

скидаючи з себе теплого одягу, абсолютно не маючи змоги покоштувати якоїсь свіжої зелені, погрітись на гарячому сонці, викупатись у морі, що навколо них. Увесь цей час вони не матимуть зв'язку з культурним світом, з винятком радіо, що на цей раз мали встаткувати на Вранґелі. І окрім цього, жодної ґарантії, що рівно за три роки вони зможуть повернутися назад на континент, бо ніхто не скаже, який крижаний режим буде в полярному морі за три роки, й чи проб'ється тоді якесь судно до цього загубленого серед вічних криг острова. Треба було бути готовим до різних несподіванок, що могли трапитись там на острові, бо докладно про тамтешні умови життя ніхто не знав. Досвід був лише в тих, виручати яких ішов „Літке“. Але окрім того, щоб знайти охочих їхати в добровільне вигнання в далекий край, треба, аби ті охочі були придатні до життя в тих суворих умовах, а також своїм перебуванням на острові дали якусь користь. В умовах дійсности виявилось, що охочих є чимало, й правління АКО одержало навіть заяву від якогось селянина з Тульчинщини