з цього приводу палуби накрижника й спостерігали його з берега, зачарувались цим гордим могутнім кораблем.
Швидко закінчували вантажники свою роботу, а моряки прощалися з родинами й переходили з берегових вахт на морські. На 14-те липня призначили відплиття.
Паливні розпалено, пару піднято, десятитисячний натовп на набережній з прапорами й музикою проводжає нас. Мітинґ, промови, палкі побажання й такі самі обіцянки від літківців. Дзвінок машинного телеграфу, під кормою забулькотіла вода, й накрижник помалу почав відходити від набережної. Прогреміли випали, що ними салютували „Літке“ владівостоцькі комсомольці та ТСО-авіяхемівці, й накрижник швидкою ходою подався до виходу з заточини. П'ятдесят чотири пароплави, що в той день стояли в порту, підняли прапори: „Щасливої дороги“, й салютували ревом гудків та сирен.
Заточина лишилась позаду, ми проходили острів Скрипльова. До капітана підійшла група моряків.
— На скільки ж це ми, Костянтине Оле-
