обидва ледве знали, — заєць став зовсім своєю людиною. Від роботи він не відмовлявся, дбайливо допомагав і на камбузі, й мені в моій роботі днювального, й Андрієві Лапірові біля рефрижератора.
Тим часом наші пасажири-колоністи розмовляли між собою, що їм на острові потрібно було б іще мати кухаря — це значно полегшило б умови праці для всіх членів колонії, не відриваючи колоністів од їх безпосередньої роботи для кулінарських обов'язків. Дізнавшись про це, Міша Йванов висловив бажання їхати на Вранґеля як куховар.
Начальник колонії Мінєєв, почувши пропозицію зайця, лише посміхався, але конкретної відповіді йому не давав, зазначаючи тільки, що, Міша ще надто молодий. Але останній обурювався й доводив, що він не такий вже й молодий — йому 19 років. Справді він мав 19 років, а не 9, як про те оповіщалося в багатьох газетах. Омолодив його занадто вже якийсь радист, що переплутав радіограму з „Літке“ про присутність на накрижнику зайця.
