рова надію, що він устигне повернутися до Владівостоку й застати там іще „Літке“. Він залишився в Москві. Нам, старим літківцям, що привели накрижник із Чорного моря, звісно, було дуже шкода, що Багоров не їде з нами.
Окрім наукових співробітників, ми мали ще двох пасажирів — того таки кіно-оператора Радзіховського та журналістку-співробітницю московських „Известий“ Зінаїду Володимировну Ріхтер.
Радзіховський мусив цю частину подорожі знімати сам, а не так, як передбачалося перше, що з ним іще поїде оператор Дробін. АКО рішуче відмовилось дати місце на „Літке“ ще одному кіно-операторові.
3. В. Ріхтер прибула до Владівостоку за кілька день до відплиття накрижника в рейс. Вона домоглася, щоб єдине для журналіста місце, яке було на „Літке“, дали їй, як співробітниці найбільшої газети. А окрім того, її півторадесятилітній журналістичний досвід, її минулі подорожування по Китаю, Сибіру, Туркестану безперечно давали їй право на це місце.
