Ми вийшли з заточини і йшли далі в протоку, до виходу в Тихий океан.
За бортом шуміла вода Тихого океану, а крізь одчинений ілюмінатор було видно захмарене з просвітлинками небо, застуджене море та пінясті хвилі, що йдуть од носу до корми. Океан зустрічав нас свіжим вітром, що ніс із собою невеличкими клаптями туман. Тепер день-у-день і температура починала спадати, й вздовж Курильських островів нас мусили зустрічати густі тумани. Люди спали стомлені після Хакодате, лише вахтові в паровичні надолужували біля тачок та паливень.
Я вийшов на капітанський місток: вахтовий керманич розповів цікаву історію, як десь тут недалеко, в цьому районі океану є так звана западина Тускарора, названа на честь данського пароплава „Тускарора“, що прокладав телеграфний кабель через Тихий океан з Америки до Японії, а звідти в Австралію та на Цейлон. Тут знайшли одне з найглибших місць світового океану. Влітку 1914 року глибину цієї впадини хотів виміряти відомий криголам „Вайгач“. З „Вайгача“ спустили спеціяльний глибомір. Спустили
