Цю сторінку схвалено
понад 9 тисяч метрів дроту, він порвався, і глибокомір пішов на дно.
Керманич не міг сказати, чи хто виміряв уже цю западину, чи ні[1].
Другий день був туманний, похмурий, але „Літке“, не зважаючи на туман, швидко посувався вперед. Міша Іванов — не заєць, а механік — на своїй вахті нагнав щось близько 100 обертів ґвинта на хвилину.
Ішли по 12½–13 миль на годину: надвечір пройшов маленький дощ, небо затягли хмари, й блискавка могутнім прожектором освітлювала похмуре море, мокрі палуби й борти нашого судна. Сподівалися штурми. Але штурми не було. Натомість другий ранок розпочав собою хорощий сонячний день. Ми йшли вздовж Малих Курильських островів, спостерігали багатьох чайок, бакланів, чорних альбатросів, летючих риб, дельфінів
- ↑ Механічними приладдями прірву Тускарора, як і інші великі глибини в океанах, ще не вимірено. Останній винахід глибокоміра у використанні мікрофона відкривав перспективи вимірювання великих глибин, вираховуючи час, за який доходить апарат до дна й повертається луною.
