і навіть бачили здалеку жовтувату пляму кашалота, що грівся на сонці.
На судні звичайне щоденне життя: відбувають вахти, грають у доміно, трішки сваряться, перебирають помаранчі та іншу зелень, вчать розбирати й збирати розбірні човни, в кают-компанії грає грамофон, викликаючи захоплення платівками з гавайською музикою та популярними американськими пісеньками. У червоному куточку встановлено гучномовця, що насвистує, на наш погляд, досить нудні японські мелодії. На жаль, можемо слухати лише японські радіостанції, бо єдину широкомовну радянську, що її тут легко чути, Владівостоцьку, саме тепер ремонтується.
Протягом шести день ми були без радіозв'язку, й лише наприкінці четвертого дня після виходу з Хакодате наш радист налагодив зв'язок із Петропавловськом.
Ранком 22-го липня показався крутий берег Камчатки. Ми пройшли ріг Лопатку. Десь тут недалеко, кілька років тому, затонула японська шхуна: і коли в океані лютує штурма, а вітер здіймає горами хвилі, то трапляється,
