конком, і закінчується вона будинками Окрпарткому та друкарні.
З пошти, де залишили телеграми, разом із Богановим рушили до Петропавловскої радіо-станції, що лежить за півмилі від міста в виймі між горбами, саме над берегом заточини, де остання переходить у „Ковш“.
Чарівна місцевість. Розкарячені березки, густа весела трава й мальовничі стежки по горбах. Ми дихали весною, якої цього року багатьом із нас не довелося бачити. Навесні — після гарячого тропічного літа, весною — перед пізньою осінню й зимою, що за кілька день зустрінуть нас у Берінґовому та Полярному морях.
На радіо-станції знайшлися знайомі та приятелі мого попутника. Один із них, що через житлову кризу жив у дров'яному сараї, переказав останні новини: розрив дипломатичних взаємин із Китаєм, арешти в Манчжурії та війсьскове підготування мукденців і білоґвардійців.
Незабаром туди підійшли з телеграмами Ріхтер та Альоша Бєлохов. Вони сьогодні таки хотіли їх надіслати. Але тому, що вже
