ляється різні колекції та вербується нових краєзнавців. Вони видають і нові книжки про Камчатку, репродукують фотографії, креслять нові мапи та прокладають нові маршрути, нові тропи для зв'язку з дальшими селищами. Характеристично відзначити, що на Камчатці зв'язок центру з околицями, з тутешньою провінцією — і кінний, і собачий, і морський — налагоджено надзвичайно погано. Добрий тут лише радіо-телеграфний, а надто телефонний зв'язок. Петропавловськ зв'язаний телефоном майже з усіма більшими селищами півострова.
У розмовах із місцевими краєзнавцями довідався, що на Камчатці є українські селища. Яким вітром занесло їх сюди — не розумію, але факт, що на західньому узбережжі півострова є село Запорізьке. Кілька років тому воно мало якусь іншу назву, але несподівано для Камчатського окрвиконкому мешканці цього села надіслали прохання, аби перейменувати їхнє село на „Запорізьке“, мотивуючи це тим, що вони походять з України. За даними місцевої статистичної управи, на Камчатці українців таки значний процент.
