— Я пропоную вам свої послуги.
— Хто ви?
— Матрос. Живу на Камчатці 11 років. Працював перше на маяку, а тепер у Радторгфльоті. Прізвище моє Петрик. Сам я з Бердичівщини. Умови, які ви пропонуєте, знаю. За мене можуть поручитися місцева контора Радторгфльоти та союз водників.
— За годину ми залишаємо Петропавловськ. Ви встигнете зібратись?
— Устигну.
За пів години підписали контракта на три роки, за яким гр. Петрик зобов'язується працювати на о. Вранґеля за кухаря, працює 8 годин на день, вихідний день — неділя. За те має 150 крб. на місяць і харч.
За 15 хвилин до 11 г. Петрик був на борту „Літке“ з усіма своїми речами, які переховувались у невеличкому клунку під пахвою.
Близько 12-ої год. ми підняли кітву. З нами прощався натовп людей. Багато махало руками, кашкетами й хустками. Мінєєв гукав з пароплава, запрошуючи в гості до себе на Вранґеля. Настрій був веселий і бадьорий.
