Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/301

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

що лягли навколо заточини, біло-сірими пасмами лежить сніг. Снігові насипи в ровах часами збігають до самого моря; вони нагадують невеличкі ґлетчери, і їх окрижанілий сніг не розтопити скупому чукотському сонцю.

На брунатно-сірому відлогому березі, майже під горою, простяглися в ряд десять дерев'яних будиночків. Навколо — жодної деревини, жодного кущика, жодної огорожі. Це найбільша европейська оселя на півночі — культбаза Лаврентія. Тут є факторія. Минулого року тут відкрили школу та лікарню, привезли кіно. П'ятдесят европейців оселилося серед пустельної країни, що обіймає понад сотню тисяч квадратових кілометрів із шістю тисячами тубільної людности на цій території. Не далі, як за сто миль звідси, ближчі оселі европейців — Дєжньов, Уелен, Чаплін, і в кожному з останніх живуть четверо-п'ятеро білих. Живуть у яранґах. Це житло чукчі — шкіряний намет, іноді над неглибокою ямою. Одягаються напів по-европейському, напів по-чукотському. На ногах високі ґумові чоботи, на голові оленяча або песцова шапка й зверху „укенсі“ — плащ із кишок моржа.