Харчуються здебільшого европейськими привозними продуктами, головно, консервами. Але часами доводиться ласувати нерпою, що віддає лоєм, пробувати копальхен, тобто моржатину з „запахом“ і, значно рідше — полярної ведмежатини, що тут трапляється рідко. Торгують із чукчами та ескімосами, вимінюючи в останніх хутра песця та білого ведмедя, шкіри моржа й нерпи, бияки моржа, а іноді й величезні доісторичні бияки та кістки мамута, що колись тут у теплому підсонні випасався на розкішній рослинності. Тепер у розмитих берегах річок час од часу знаходять могутні бияки, ребра, хребці та кістки ніг, і все це ще до недавніх часів ішло в чукчів на будівний матеріял для яраноґ. Привчають чукчів лікуватись у лікарні, вчать чукотських дітей письменности, показують чукчам кіно й не дають чукчам спірту, за що останні їх лають і погрожують плисти по вогняну воду на Аляску до американців, де стодолярові хутра йдуть за пляшку спірту.
Серед цих европейців є ентузіясти, але є й авантурники, є люди сильні, придатні
