з цього звичаю. Европейці брали в чукчів жінок, але не віддавали їм своїх. Чукчі сердились, називали европейців шахраями, брехунами й похвалялись повиганяти їх усіх з Чукотки. А взагалі чукчі не рівниві й в своїх взаєминах із жінками виходять з погляду найбільшої доцільности. Коли чукча бачить здорового, кріпкого европейця, він з охотою віддає йому жінку або дочку, сподіваючись міцних життєздатних нащадків-метисів.
Оравелян — так звуть себе чукчі — живуть найпримітивнішим життям в умовах первісного родового комунізму. Принаймні до цього часу харчі вважають за спільні, й коли один мисливець уб'є моржа, то на бенкет він кличе всю оселю. А речі особистого вжитку й промислу, — зброя, одяг та ще хіба собаки — мають індивідуальних власників.
Уже рік Ніколаєв працює на Чукотці. Він поїхав сюди добровільцем, лише закінчивши Хабаровський педтехнікум. Минулого року пізньої осени пароплав, що йшов на північ, зустрівши в Берінґовому морі кригу, висадив Ніколаєва разом із групою інших колоністів за двісті миль до зат. Лаврентія. Пішки, на
