Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/315

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

і переляканий птах зривається із свого місця. Рінтетегін слідкує за його льотом. Той, одлетівши кілька десятків метрів, сідає або перелітає до іншого озерця. Коли це недалеко, Рінтетегін знову починає крастись, не звертаючи уваги на інших пташок, що є тут таки. Він обов'язково хоче дістати намічену. Знову невдача, й знову Рінтетегін гониться за нею. Але — не завжди невдача. За кілька годин нашої подорожі, не зважаючи на те, що я значно перешкоджав моєму юному мисливцеві, незграбно кидаючи камінці й лише розганячи птахів, чим викликав голосний сміх Рінтетегіна, він все-таки вбив двох птахів і кількох влучив так, що вони з жалібним писком одлетіли далеко в сторону.

Повертаючись, ми наблизились до моря. Біля берега плавала зґрая диких качок. Рінтетегін витяг з кишені якийсь ремінчик, вложив у нього кілька камінців і сильним рухом руки за допомогою того ремінця наче з рогачки розсипав ті камінці над качками, що злетіли догори вмент. Одна з них, одлетівши кілька метрів, упала тут таки в море, а решта перелетіли на значну віддаль і сіли