Це було на початку літа, коли крижане поле в заточині вже покришилося на дрібні криги з невеликими прогалинами між ними. Ще місяць — і криги повиносить у море, й сюди, на край світа, прийде пароплав, привезе новини за цілий рік, прибудуть нові люди, й багато тих, що тут занудьгували за культурним життям великих міст чи навіть великих сіл, розпрощаються з непривітною крижаною заточиною. Люди жили чеканням і мріями, нервова атмосфера важкої приполярної зими змінилася на ще важчу, коли кожен день нетерплячка зростала пропорційно сподіванкам. Більшість колоністів, не призвичаєна до диких умов Чукотки, переживала жорстоку кризу. Збільшились сварки, загострилися взаємини, брудні плітки йшли з будинку до будинку, з кімнати до кімнати. Говорили про зраду між подружжям, про погано прихований адюльтер, про те, хто на яку хорий хоробу, хто не відривається від карт, а хто тихенько знищує давно знищений спірт. Вдесятеро перебільшували, правда, досить серйозні злочини, що стосувалися
