Кожна черга працює по 12 годин. Тут ми мусимо взяти останнє вугілля. Візьмемо, скільки зможемо.
Влізе 800 — візьмемо 800, 1000 — 1000, 1500 — 1500, так говорить капітан. Навантажимось вщерть і лише тоді рушимо в крижаний рейс, на порозі якого ми тут стоїмо. Хлопці вантажать швидко й інтенсивно. Працюють змінами по 6 год.: 6 годин праці, 6 відпочинку. За другу зміну взяли 90 тонн, за третю 102, за четверту — 108.
З першого дня на нашій палубі, безперечно, товчуться гості-чукчі. П'ють чай із білим хлібом. Просять чаю міцного, справжньої настоянки. З цікавістю оглядають пароплав, а дехто з-під поли пропонує хутро песця, питаючи за нього спірту. День-у-день їх прибуває сюди щодалі більше. За 20–30 миль з гір, з тундри, побачивши димок пароплава чи почувши про нього від стрічного, чукчі поспішають до заточини. На берег витягають шкіряні байдарки, перевертають їх догори дном, і хижка готова. Поруч на піску розводять вогонь, стріляють нерп, і тут їхній табор. Що-дві-три години
