кінці, миль не то за 10, не то за 15 від культбази.
Звечора перед штурмою на „Літке“ було багато чукчів. Серед них — чорноока маленька Мері-метистка, дочка чукчанки й, здається, інгуша. Її батько, що перше працював на Чукотці, на службі в якогось торговельного т-ва, невідомо за які провини перед радянською владою, втік до Америки, перепливши Берінґову протоку. Мері вешталась разом із іншими по пароплаву, але зацікавила нас всіх ця маленька красива чукчанка тим, що дуже добре розмовляла російською мовою. Вона ходила по каютах, з нею довго панькались в кают-компанії, частуючи всякими ласощами. І в той час, коли остання байдарка відійшла від „Літке“ до берега, Мері залишилася в нас.
Вночі почалася штурма, накрижник підняв кітву й рушив далі в заточину. На ранок перед культбазою було лише схвильоване море й жодного пароплава. А ми в той час за 15 миль от культбази довідались, що в нас на борту є несподівана гостя.
По обіді радист дістав радіограму: „ Капі-
