дозволило пристати до неї. Моторист лагодив, а решта бігали й грілись. Рушили знов у море, й лише за 4½ години дісталися культбази. Там були новини.
Під час нашої відсутности приходив пароплав „Астрахань“, на культбазі провели чистку, й ще до нашого прибуття „Астрахань“ залишила заточину Лаврентія. На „Астрахані“ виїхав старий лікарський персонал, поїхала вчителька, якій сплатили її заробіток і виплатили гроші за переїзд.
Сьомушкіна й ще кількох працівників звільнено, й з найближчим пароплавом вони мали залишити заточину Лаврентія.
Ми щасливо приставили Мері, розпрощалися з нею та, довідавшись про останні новини й погрівшись в їдальні культбази, рушили назад розшукувати „Літке“, на цей раз захопивши з собою голову Чукотського райвиконкому, що на „Літке“ хотів дістатись Уелену.
Знову схвильоване море, туман, стужа. Але в нас уже була впевненість, що ми щасливо повернемось. Лише під кінець нашого
