відпустка скінчилася, бо ж справді, він не мав роботи від самого Владівостоку.
У червоному куточку грають у доміно та шахи й дискутують — чи добудемось Вранґеля чи ні. Чи буде нам соромно перед пароплавом „Ставрополь“, що є наш конкурент — він пішов на Колиму й обіцяв нас взяти на буксир — чи, навпаки, нам доведеться йти йому на допомогу. Сьогодні в червоному кутку Кальянов читав лекцію про походження землі.
Механік почав припиняти динамо й виключати з освітлення цілі наші райони: корму, бакові мурні, бортові каюти. Він сподівається цим досягти хоч будь-якої вугільної економії. У камбузі та буфеті горять лихтарі, похмуро освітлюючи непривітні стіни корабельних приміщень.
Щоб економити воду, видано наказа вмиватися солоною. Але, здається, завтра пробуватимемо насмоктувати одну з цистерен солодкою водою з крижаних озер. Це — озера на морі. У них крижане дно й крижані береги, а під ними солона вода Полярного моря. Ці плавучі озера разом із
