Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/351

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

кригами пересуваються волею вітрів та течій.

А навколо все той самий туман: він не розходиться, а, навпаки, ще густішає. Наші керманичі вже й не знають, де саме судно йде. Адже останню ніч ми йшли без швидковиміра, майже що п'ять хвилин міняючи напрям, вибираючи розколюватини та прогалини. Коли завтра вигляне сонце, то взнаємо.

Немає сонця, але немає й ночі. О 12-й год. так званої ночі я лежу на койці й читаю книжку, не користуючись з електрики.

8/VIII. Цілий день у кригах. Ранок почався для мене щасливо, — поки механіки й машиністи лаштувалися брати воду з солодких крижаних озер. Я ходив по кригах, фотографував і спостерігав, як тинялись мисливці, вишукуючи в ополонках нерп та моржів, стріляючи в чайок та кайр. Але перед обідом, коли повертався на судно, трапилося величезне нещастя. Біля корми повз борт ішла вузька ополонка, що через неї треба було перескочити, аби дістатись палуби. Ми перекидали через неї наших собак, а самі перескакувати не відважувались. Щоб дістатись