або повзти пикою[1] по „кромці“[2]. Іноді, це доводилось повторювати кілька разів поспіль.
В одному місці я налічив вісім задніх ходів, поки ми пробилися через вузьке гирло між двома ополонками. Труднощі неможливі. На судні розмови, що, мабуть, доведеться повертати за Берінґову протоку по вугілля.
Близько 11-ї вечора зупинилися. Стоятимемо до ранку, а тоді шукатимемо виходу.
19/VIII. Сьогодні ранком знову рушили, але незабаром пів на 10-ту сталася майже катастрофа. Що сили накрижник ударив у вузький прохід між двома крижаними полями й, очевидно, застряв, наскочивши кілем на кригу. Застряв щонайкраще. Цілий день, покладаючи всіх зусиль, ми намагаємось вирватися з крижаних обценьок. Раз-у-раз давали перемінні ходи то правою, то лівою машиною, пересмокував механік воду з кормових цистерен у носові й назад — все це робилося для того, щоб розхитатись і висковзнути з криг.
