Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/371

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Палубну й машинну команду викликано на аврал. З кишками в руках матроси йдуть по кризі й пускають сильні струмені теплої води по борту судна, ломами розбивають невеличкі криги й довгими 20-тифутовими бамбуковими очепами з гострими залізними кінцями відштовхують ці криги. Але все це не допомагало. З палуби кинули спеціяльну крижану кітву. Цю кітву зачепили за крижину з таким розрахунком, що, коли надати руху катеринці, яка натягне цю кітву, то судно само виштовхнеться з крижаних затисків. Двічі кітва виповзала, не затримавшись за кригу; тричі рвалися міцні товстелезні линви. Тоді почали спускати справжню велику 2-тонну кітву, сподіваючись на міцність її могутнього ланцюга. Спустили велику кітву в воду, але звідти витягти на крижину не спромоглись.

На авралі працювали не лише матроси, паровичники та машиністи. Наші вчені теж з'явилися з очепами та ломами. Під час усієї цієї операції дурно спалили понад 70 тонн вугілля й все ж таки нічого не зробили.

Я спитав Костянтина Олександровича,