ринка натягла сталеві линви крижаної кітви, як струну. Обидві машини працювали на повний хід. Старший помічних матрос Шейко та паровичник Балабан сиділи на кризі, креслили крейдою якісь знаки на бортах і кричали, що „Літке“ рухається. І справді, за півгодини ми вирвалися з криг більше, ніж на півтора фути. До останку натягли линву крижаної кітви, а стрілка манометра біля казанів перейшла червону риску дозволеного тиску, й швидкість руху проґресивно збільшилась.
За 40 годин після того, як попали в обценьки, ми вирвались. Пробилися близько півмилі назад і зупинились.
21/VIII. Те саме. Сьогодні вп'ятьох ходили в кригу й, приблизно за милю від судна, під величезним 3-саженним торосом, надибали стовбур сосни, що напочатку вважали за ведмедя, або моржа. У нас зброї не було й тому, побачивши щось жовтувате серед криг, вирішили йти просто на нього й, коли то буде ведмідь, так усім разом кричати, а коли він не злякається, то розбігатись у різні сторони. Але то був не ведмідь, а значно
