цікавіша з наукового погляду річ — сосна, що її морем принесло з Аляски. Ми поставили цю сосну сторч на найвищий торос, так, щоб її було видно з накрижника. Там таки знайшки замерзлу пташку піночку; її теж сюди принесло з кригою.
Пізніш ту сосну забрали на судно, й там кожний одрізав собі шматочок на спомин.
Радіо-зв'язку не маємо. Уже три дні мовчить Анадирська радіо-станція. „Ставрополь“ з учорашнього дня не відповідає. І ми не знаємо, чи він іще стоїть у кризі, чи вже пройшов ріг Північний і підходить до Колими, й чи забрав він до себе екіпаж загиблої „Еліязіф“.
23/VIII. Мене розбудив машиніст Пономарьов.
— Вставай. Виходь на палубу. Вранґеля видно.
Було близько п'ятої години ранку. Сонячне проміння розбризкалось по сніговій ковдрі крижаних галявин та торосів. Сніг був такий блискуче білий, що очам боляче дивитись на нього. Туману ніде ні згадки. З правого борту на обрії виступав горяний південно-східній