Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/380

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

берег Вранґеля. Білі снігові верхів'я спадали донизу чорними пащами скель. В одному місці острів припадав до обрію, роблячи вийму між гірським пасмом. Отам десь, у цій виймі й мусить бути гавань Роджерса — мета нашої подорожі. Але, міцно стиснута, згнічена торосиста крига, майже в 30 метрів завтошки, простяглася на 40 миль між нами й островом. По кормі двома цяточками бовванів Гералд. Ми вже далеко відійшли від нього, рівняючи до тих днів, коли цей острів був од нас — як палицею кинути:

За кілька годин туман закрив острови й наблизив коло обрію на якусь чверть милі від судна.

По обіді пішли на прогулянку. Нас було чоловіка з 15. Троє чи четверо, оззброєні дробовиками, вінчестерами та револьверами, надибали моржів. Дуже обережно підбиралися до них мисливці. А коли підійшли близько, то побачили, що то не моржі, а сміття й перегарки з наших паливень. Ми підійшли до місця, де перше стояв „Літке“.

Взагалі через туман мисливці мали чимало неприємностей, а ми — нагоду з них посмі-