тепло. Повітря весняне. Перед обідом і по обіді прогулянки. Сьогодні йдуть у напрямах південному та східньому. Балабан, що ходив на південь, розказав, що за півтори
товаришем знайшли смерть там, де загинули й Еріксен, Бронлунд та Гаген.
Минуло два роки. Влітку 1912 року біля берега Ґренляндії, там, де крига роздавила „Алабаму“, зупинився норвезький пароплав „Морська квітка“. Матроси цього пароплава надибали на березі дерев'яний стовп, що на ньому було вирізано: „1912“. Команда пароплава почала обслідувати берег. В одному місці моряки побачили землянку. У дверях землянки з'явились дві людоподібні постаті, майже голі, що обросли довгим волоссям. Це були Міккельсен та Іверсен, що прожили майже два роки серед крижаної пустелі.
Міккельсенові вдалося розшукати подорожні нотатки Еріксена, що мають величезну вартість для географії Ґренляндії. У дорозі Міккельсен з Іверсеном зустріли надзвичайні труднощі й з великим запізненням дійшли до місця зупинки „Алабами“. Тут вони побачили напівзатоплену яхту та склад запасів, що їх залишили на всякий випадок їхні товариші. Мандрівники прожили в Ґренляндіі два роки й вже почали втрачати надію, що їх урятують, і вважали, що невдовзі їм доведеться загинути голодною смертю. Книжка Міккельсена, що вийшла російською мовою — „По следам жертв ледяной пустыни“, де автор змальовує своє дворічне пере-
