ґрунт для організації метеорологічної та радіо-станцій, так потрібних для мореплавства в цьому районі Північного полярного моря. Здійснити цю думку вдалося лише 1926 року. Цього року пароплав „Ставрополь“ висадив на острові Радянську колонію в складі одинадцяти родин чукчів та ескімосів. Окрім них, на острові залишились начальник колонії, уповноважений Далькрайвиконкому Ушаков із жінкою, лікар із жінкою та троє мисливців. Всього росіян у колонії було дев'ять. Колонії залишили різних запасів на три роки. Колоністи мали полювати, організувати розплідник білих песців (полярних лисиць) та досліджувати острів. Радіостанції тоді на острові не було, і, коли „Ставрополь“ зник з обрію о. Вранґеля, колоністи залишилися самітні в товаристві білих ведмедів та білих лисиць, одрізані від усього світу на дикому, суворому острові, куди пробитися пароплавом важко, а в деякі роки й зовсім неможливо, де полярна ніч тягнеться цілими місяцями, а температура спадає до 70° нижче від нуля за Цельсієм.
За рік гідроплян, що був на шхуні
