Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/393

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в бік. Званцев потрапив у зад. Ще кілька пострілів, і ведмідь заревів, червонячи навколо себе кров'ю воду, але й далі швидко плив. Нарешті, Сінацький пострілом у голову докінчив його.

З великими труднощами підняли білого велетня на палубу. Довелося спускати шлюпку. Це був старий самець півтора метри завширшки, 2½ завдовжки й 2,14 в грудях. Одна ікла в нього була зламана в якійсь старій бійці; мабуть, там таки він загубив і кілька пазурів.

Ми зупинилися надовго, й тільки зараз, о 7 год. вечора, я чую дзвінок машинного телеграфу, що наказує машині рушати. Куди? На зюд-вест? Не розумію. Але ось мені пояснюють:

— Швартуємося до величезної плавучої криги, звідки матимемо воду для казанів.

Яка чудесна картина: розбиті, розкидані криги вкривають море. З неба дивиться великий ясний місяць, і його світло купається в прозорому холодному повітрі. Блищить місячна доріжка в морі. Пароплав, пускаючи за вітром чорний дим, притулився до кри-