Зустріч. — Нас не чекали. — Три роки на острові. — Загроза голоду. — 520 білих ведмедів. — Температура мінус 58. — Не хочуть залишати острова. — Прогулянка по березі. — Із щоденника лікаря Савенка. — Золото губернатора Велза. — На охорону песцевого хутра. — Сердечне прощання. — Останні ведмеді. — На допомогу „Ставрополеві“.
29/VIII. Тільки-но розійшовся туман. „Літке“, обминаючи невисокі роги й невеликі закутки південно-східнього берега Вранґеля, поволі посувався вперед смугою чистої води, що простяглася миль на 5 від острова до крижаних полів.
Ми наближалися до заточини Роджерса, де ще 1926 року пароплав „Ставрополь“ висадив першу радянську колонію. Серед нашого екіпажу була лише одна людина, що відвідувала острів Вранґеля раніш. Паровичник
