Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/409

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ним поспішали лікар та мисливець Павлов, їх чекала несподіванка: на рейді стояв великий пароплав, білий гострий бугшприт дивився на колонію, й стовп густого чорного диму виходив з димаря. Один по одному за чергою вони вистрілили в повітря, салютуючи давножданому гостеві.

— Їдете з нами? — питали ми їх.

Лікар сміявся й радісно кивав головою:

— Безперечно.

Павлов відповів значно стриманіше.

— Ще не знаю, може й так, а може й ні.

Відповідь Павлова дуже здивувала. Але пояснення цієї відповіді ми дістали трохи пізніше.

Одразу ж дано наказа розвантажуватися. Спускаємо вельботи та кунгаси. Насамперед вивантажують собак, порох, гас, бензину. Мінєєв з кількома людьми виїздить на острів приймати справи колишнього начальника острова Ушакова. Працювали в одну зміну з 4 год. ранку до 10 год. вечора.

— Я, — говорив нам Ушаков, — коли прибув сюди три роки тому, поставив перед собою двоє завдань; створити тут міцну, життєздатну