витян та тих колоністів, що не захотять більше залишатися на острові.
1928 рік в Арктиці позначився великим нагромадженням криги. Того року біля сибірського берега затрималось на зимівлю кілька радянських та чужоземних пароплавів і шхун. Міцні крижані поля зупинили „Ставрополь“ за шістдесят кілометрів од острова. Після довгих даремних спроб пробитися на північ до Вранґеля, капітан Міловзоров, побоюючись, що його захопить арктична зима, мусив ні з чим повернутися до Владівостоку. Колоністи о. Вранґеля так і не діждались довгожданого пароплаву.
За розпорядженням уряду, 1929 року обов'язково мав відбутися рейс на о. Вранґеля. Після довгих суперечок про те, який пароплав чи криголам надіслати до Вранґеля, вирішили, що до о. Вранґеля піде накрижник „Літке“, що перед тим уже років чотири під ряд провадив криголамні кампанії в Чорному морі. Окрім „Ф. Літке“, на вранґелівський рейс претендував „Ставрополь“ та криголам „Сєдов“. Після довгого листування та роботи кількох спеціяльних