весни. І лише почалися полярні світанки, пішли шукати білого ведмедя. Розшуки були успішні, й хоч м'яса все ж було мало, але кілька ведмедів підтримали колонію. По весні з'явилася птиця, й колонія врятувалася від голодної смерти.
Наступні роки були зовсім не похожі на цей перший рік. Влітку забивали потрібну кількість моржів, нерп, птиці — і харчами були забезпечені.
Людність колонії за той час збільшилась на чотири душі. Всього за три роки було 15 народжень і 11 смертей. З тих, що прибули з суходолу, померло лише двоє — один старий чукча та дитина.
Щоб полювання було продуктивніше, колоністи вирішили розселитися вздовж берегів острова. Тепер на острові аж п'ять населених пунктів. Найбільший із них — факторія, або, як колоністи називають — „Вранґель“, де живе начальник острова й всі европейці, з винятким одного мисливця Старцева. Найменший населений пункт у бухті „Сомнительной“, де живе Старцев із дружиною й дитиною.
