люстри, радіо-гучномовці, портрети й пофарбовану дошку стінгазети, де змальовано олійними фарбами „Літке“, коли його штурмує біля Кєрченського маяка. Маленький чукча навіть полапав малюнок рукою й пошкріб фарбу нігтем.
А за столом страшні, давно не голені, почорнілі від вітру та бруду й червоні від утоми обличчя, найрізноманітніших характерів і темпераментів, уминають бачок фасоляної юшки та бараняче раґу. Виблискує лисина надзвичайно гладкого Остряка, й десь далі світить йому своєю головою колишній борець, естонець Танкман. Вище — розбійницька, з рудою бородою, з фантастично вивернутою шапкою, фізіономія Крижана поруч прилизаної голови Мазура. Волохатий, наче господар чорних скель, Орлов і байдужий до всього, з жовтими зубами, Марієнко. Ґомін, — ні, не гомін, а ґвалт, — і голосні вигуки перемішуються із брязкотом мисок та виделок, плямканням і згуками ґітари, що на ній паровичник Август награває якогось романса.
Сьогодні люди знову стомлені, але запевняють, що вже звикли до втоми. Сьогодні
