сиґнали, останні побажання щасливої путі. Ще пролунали постріли, і, забираючи під себе воду, накрижник пішов до найближчого рогу, щоб там на кілька годин закинути кітву, а на світанку рушати далі.
Легкий сум перемішувався з радістю повороту з далекої плавби.
6/IX. Вночі, коли ми стояли на кітві, до нас приїздили чукчі із мисливцем Павловим. З берега вони бачили наші вогні й припливли на своїх байдарках, привізши начальникові наукової частини експедиції Березкіну забутий на острові зшиток.
Удосвіта о-пів на четверту підняли кітву й знову пішли в криги. На той час я вже встиг „наштивати“ понад 40 тачок вугілля й подався спати.
Мене розбудила швидка хода в коридорі.
— Дозвольте поздоровити вас із щасливим полюванням, — було чути з-за дверей.
Потім донісся голос капітана, та не розчув я, що він говорив.
Під час мого сну вбили білого ведмедя й вже встигли не тільки витягти на палубу, а й наполовину здерти з нього шкіру.
