треба було закінчити ремонт накрижника. Був такий наказ уряду. Проте, через „повільні темпи“ різних комісій, замість того, щоб до 15 квітня закінчити ремонт і вийти в море, наш накрижник залишив Севастополь 21 квітня, ледве полатавшись для переходу в 10 тисяч миль до Владівостоку. Остаточно його мали відремонтувати у Владівостоці.
— Коли так збиратимемось і далі, то зимівля в кригах біля Вранґеля забезпечена, — говорив один із наших товаришів.
Справді, у листопаді в Москві начальник Цумору Сергєєв запевняв мене, що найпізніше наприкінці грудня я відпливу на „Літке“ від берегів Одеси. У грудні дістав листа од того самого Цумора, що вихід „Літке“ передбачається наприкінці січня, або початку лютого. Минув січень. Дістаю повідомлення бути готовим на початок березня. І так, кінець-кінцем замість грудня він рушає майже в травні.
Але перших таки днів нашого рейсу з'явилася надія, що нам пощастить залишити Владівосток не лише вчасно, а, можливо, ще
