й раніш. Цю надію подавали нам швидкий хід „Літке“ південними морями та запевнення наших владівостокчан. Владівостокчани, тобто капітан Дублицький, старший механік Гейн та старший помічник капітана Стєхов запевняли, що „Літке“ потребує значно меншого ремонту, ніж те передбачалось у Севастополі, й що Владівостоцький морзавод зробить його протягом двох тижнів.
— Першого липня вийдемо на о. Вранґеля, — говорив Йосип Антонович Гейн, німець, що забув німецьку мову й тепер українською говорить краще, ніж німецькою.
Далекосхіднього українізованого німця підтримував Володимир Михайлович Стєхов — моряк із двадцятип'ятирічним стажем, що вже не раз бував за Берінґовою протокою.
— Я запевняю, що 23 Вересня повернемось із Вранґеля до Владівостоку, — говорив він нам.
Вранґель часто стає темою наших розмов. Але це ще так далеко й така невелика певність кожного, що йому пощастить попасти в рейс Владівосток-Вранґель, що розмови ці мають під собою мало реальний ґрунт.
