Із Севастополя до Владівостоку на „Літке“ йдуть дев'яносто чоловіка. З них вісім пасажирів, а решта — команда: капітан, три помічники, чотири механіки, лікар, радист, боцман, керманич, учень, дев'ять матросів, дванадцять машиністів, сорок паровичників, електрик, чотири коки (корабельні кухарі), буфетник і двоє буфетних службовців. Ось і весь перелік нашої команди.
Коли ранком вахтовий матрос одіб'є чотири скляниці, ми поспішаємо до кают-компанії. На столі, застеленому білою скатертиною, вже готовий сніданок і чай. Блищать нікельовані таці, чайники, ковники, цукерниці. По коробці консервів на двох і чаю досхочу на кожного — от і весь наш сніданок. До сніданку можна трохи запізнитися. Не те з обідом. Після трьох скляниць, що означають в перекладі на мову суходолу — одинадцять годин, дзвінок буфетника скликає до обіду. Запізнюватися можна лише вахтовим, що змінюються о дванадцятій годині. З інших коли б хто насмілився запізнитися, ризикує залишитися без обіду.
У кают-компанії головує наш капітан