і його лише підмішували до чаю або мішали з водою для питва. Дехто почав складати вино до фондів „недоторканого запасу“, щоб було на випадок зимівлі біля Вранґеля.
Після обіду хороше забиратись кудись у затінок і задати хропака, поки неймовірно гаряче тропічне сонце, перейшовши з півдня на північ, поверне на захід.
Ще був чай за дві години по обіді, але його швидко зліквідували, бо ніхто не хотів пити.
Перемучившись до п'ятої години й відбувши вечерю, втішені вечірньою прохолодою люди розходяться хто куди. А я простую на бак до матроської мурні, щоб звідти милуватися заходом сонця в Індійському океані, імпресіоністичними мазками на рожево-синюватих пасмах водяної пустелі, невисокими, але могутніми хвилями, що їх з півдня наганяє мусон, і слухати, як „травлять“ у мурні.
З боцманом у нас десять чоловіка матросів. Семеро містяться в мурні. Це все — вовки й вовченята.
Забув попередити: „вовком“ у нас зветься кожний моряк, що плещеться в солоній воді
