Перший день нашої подорожі був досить звичайний і для моряків страшенно, нудний день, що не дав нічого цікавого. Ми були на середині Чорного моря, більше, ніж за сто миль од ближчого берега. Під нами була тисяча метрів морської глибини, а навколо схвильований водяний простір із чорним відтінком води й піною. Вгорі сиве небо. Навколо холод. Ми не зустріли жодного пароплава. Над нами не пролетіла жодна птиця. Не було й дельфінів, що в цю пору року вже починають супроводити пароплави, влаштовуючи перегони й розважаючи пасажирів.
Я вирішив узятися до фотографування. Облазивши із своїм „Rodenchtok'ом“ та дзеркалкою палубу й спардек, я вибрався на нижній місток і став лаштуватись на скрині для манільських линв, щоб зфотографувати гострошпильний півбак і бурхливе море. На матовому склі „Rodenchtok'y“ 13×18 нічогісінько не було видно. Тоді, знявши апарата із штатива, я став його протирати сухою хустинкою. Штатив, нічим, окрім сили земного тяжіння, не прикріплений, залишався
