На невеличкому клаптику паперу, що кожен із нас дістав, найбільше дивували наші фотографії. Протягом кількох годин турки репродукували понад вісімдесят фотографій з наших мореплавних книжок і наліпили їх у перепустки.
— Як це вони наважились випустити нас? — сміялись навколо, розглядаючи фотографії на перепустках Радзіховського, Мар'янова та мою.
У Севастополі, коли негайно були потрібні фотографії для мореплавних книжок, ми втрьох фотографувались у „моменталіста“ на Приморському бульварі. Фотограф посадив нас перед залізною огорожею, й на фотографії наші фізіономії вийшли на фоні залізних ґрат. А своєрідне ретушування севастопольського фотографа надавало цьому пейзажеві безсумнівно криміналістичного відтінку. Мабуть, „моменталіст“ у минулому чи не працював у каррозшуку.
Та як би то не було, нас на берег пустили.
— Завтра о восьмій годині всі мусять бути на борту, бо о дев'ятій виходимо, — попереджували нас.
