пригадають, коли то вони так рішуче й організовано виступали „проти радянської влади“, — чи не 8-го березня цього року?
Ще побавившись надзвичайно ориґінальною статтею у „Слові“ про величезне значіння теософії та її переваги над історичним матеріялізмом, ми почали розшукувати наше консульство.
За двадцять хвилин легковий автомобіль примчав нас на одну з малоосвітлених вулиць, і ми стали перед величезною чорною пащею якогось подвір'я з великим будинком. Серп і Молот Радянського герба на табличці і золоті літери U. S. S. R. не залишали жадного сумніву, що ми біля воріт своєї мети.
Увійшли на подвір'я. Перед нами кілька дверей, що ведуть до будинку, й жодної людини. Нерішуче ми збились у купу й обміркували, в які двері йти.
Увійшли в найбільші, що в центрі. Жодного швайцара, ніяких ознак присутности живої людини. З першого поверху йдемо на другий. Знаходимо вимикачі. Світимо електрику. Стукаємо в троє дверей, що перед