Сторінка:Микола Трублаїні. До Арктики через тропіки. 1931.pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Того таки дня почалася моя морська кар'єра. На „Літке“ я був записаний машинним учнем, аж тут змінив свою професію на палубного матроса. Мене віддано в науку до матроса Миті Золкіна, підвахтового Юрка Йвановича. Наша вахта з 8 до 12 ранку й з 8 до 12 вечора.

Першого дня з 7 до 12 шкріб смолу на капітанському містку, а потім мив його за допомогою кишки, голяка, помела, кавстику та піску.

На перший раз воно видається не так то й легко. Зігнувшись удвоє, що сили шкребеш залізною шкрябкою по паралельних пасмах помоченої смоли. Сонце припікає, й смола вже починає розтоплюватись, треба швидше з нею кінчити, бо потім вона розпливається по всій палубі й липнутиме до ніг, розноситиметься по каютах і мурнях.

Цього самого дня я обізнався із швидковиміром та склянками. Швидкомір досить простий інструмент, що ним визначають довжину пройденого шляху, має величезне значіння в навіґації. За його допомогою контролюють довжину пройденого шляху