Вмішалася Марія і лукаво наводила балачку на питання про норми комуністичної етики.
Зиммель розійшовся й уперто доводив:
1) не можна зрівняти матеріяльне становище всіх комуністів.
2) норми полової моралі і Колонтай не найти.
3) поняття про мораль дуже „относительне“.
Нарешті він сказав:
— Кожний комуніст мусить бути купцем. Це слова Лєніна. А скажіть, будь ласка, яка в купця мораль? Не одуриш — не продаси, от його мораль і етика. Дурнем буде той комуніст, що має, припустім, гроші і не дає їх на проценти.
Марія:
— Відціля?
— Що-ж відціля? Мабуть прийдеться плюнути на мораль.
Гофман почервонів:
— Е… ви заїхали дуже далеко. Так можна й того… із партії.
І раптом закричав на Зиммеля:
— Геть відціля… мальчишка!..
Зиммель зблід і одступив на два кроки.
— Чого це ви… бог з вами! Хіба це моя думка? Я в центрі чув. Це відповідальний робітник висловився. На партзібранні.
Гофман одразу ж одійшов:
— Ну от… відповідальна балда сказала, а ви повторюєте. Мабуть бувший комі-воаяжер говорив, комерсантик…
І сів на ліжко.
Марія усміхалась.
Зиммель свиснув демонстративно.