Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/104

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Вмішалася Марія і лукаво наводила балачку на питання про норми комуністичної етики.

Зиммель розійшовся й уперто доводив:

1) не можна зрівняти матеріяльне становище всіх комуністів.

2) норми полової моралі і Колонтай не найти.

3) поняття про мораль дуже „относительне“.

Нарешті він сказав:

— Кожний комуніст мусить бути купцем. Це слова Лєніна. А скажіть, будь ласка, яка в купця мораль? Не одуриш — не продаси, от його мораль і етика. Дурнем буде той комуніст, що має, припустім, гроші і не дає їх на проценти.

Марія:

— Відціля?

— Що-ж відціля? Мабуть прийдеться плюнути на мораль.

Гофман почервонів:

— Е… ви заїхали дуже далеко. Так можна й того… із партії.

І раптом закричав на Зиммеля:

— Геть відціля… мальчишка!..

Зиммель зблід і одступив на два кроки.

— Чого це ви… бог з вами! Хіба це моя думка? Я в центрі чув. Це відповідальний робітник висловився. На партзібранні.

Гофман одразу ж одійшов:

— Ну от… відповідальна балда сказала, а ви повторюєте. Мабуть бувший комі-воаяжер говорив, комерсантик…

І сів на ліжко.

Марія усміхалась.

Зиммель свиснув демонстративно.