Це революція.
Хіба комунари забудуть цей день? Хіба це не велична поезія?
Поринаємо в синіх трівожних ночах, наші мислі відходять —
на північ,
на південь,
на захід,
на схід.
І ширяємо над землею замріяні далекі.
… Хіба це не поезія?
Завтра розгорнемо голубину книгу вічної поезії — світової синьої.
… Марія читала европейські новинки, про радіоплуг.
Сказала лукаво Гофману:
— От пишуть про радіо-плуг і ще знайте: в Америці є вже орудія, що б'ють на 500 верст. Хіба нам угнатися за ними?
Гофман:
— Нічого… От почитайте в „Правді“ про наш винахід у виробництві фарб. Теж світова справа.
… Марія до світанку слухала, як кашляв Вадим за стіною. Це її турбувало, і вона пішла до нього.
Сказала:
— Слухай, Вадиме, тобі треба на повітря.
Вадим виглядав чорно. Проте говорив іще жваво:
— Що ти так часто до мене?
— А як же: я ж тебе кохаю.
— Так?
… Марія порадила проїхатися по почту.
Згодився.
Зиммель сказав, щоб запрягли тачанку.
… Виїхали в степ після обіда.
