Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/116

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

І каже він, зітхаючи:

… — Да, шерочко!

… Коли злізти на гору, там манастир, Покрівський зветься. А не долізти до манастиря — Чумаківська комуна. Таки справжня комуна імени Василя Чумака.

Мрійник загинув в імлисту Київську ніч, а маленька комуна й досі живе в повітовім місті, де пахне Гоголем.

II.

… Біля воріт написано: „в сєм домє проживаєт дворянин Гараєм”.

… А коли на бруку дітвора здіймає гамір, молодий поет Андрій (Андре) деклямує з Чумака:

„Безнадійно? Є надія: ось, на цьому бруку.
„Переможці! Піонери! Тисну вашу руку“.

Біля комуни проходять і тіни минулого — черниці чорні (тепер живуть невідомо де, а в манастирі — церква і дитячий будинок).

Недалеко й калюжа, а в калюжі вовтузиться сонце, як порося.

Иноді сонце заверещить золотом, і тоді на мозок спадає гаптований серпанок.

… До Андрія підходить Варвара і оповідає про яму: недалеко яма, куди черниці скидали колись живих „незаконних“ немовлят: опороситься черниця і запричаститься тайни вбивства.

Підходить товаришка Валєнтина — високолоба (чудовий високий лоб… люблю високолобих! М. Х.).

Валєнтина заїкається до Варвари:

— Ви пппро це вже ка-а-азали!

А Варвара буркотить:

— Ну й казала. Іще скажу. Забула, значить.