Сторінка:Микола Хвильовий - Сині етюди.pdf/118

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— У нас в Пітері так! Ми пітерські так! — Словом авторитет Пітера непорушний. А Пітер – це Іванов.

Це, звичайно, що до публіцістики.

… Ну-с!

Же – циганочка. Очі інституткою і гадючкою до Іванова:

— Будь ласка, понюхайте оцей оселедець. Чи не почуваєте тут буржуазного духу? А то хочемо ще купити.

Іванов знає жарти, але досить серьозно наказує:

— Щоб оселедців більш не купували. Досить. Можна жити скромніш.

… У манастирськім саду гримнув традіційний соловей. За манастирем заграло сонце в рожеві сурми.

Мура каже (промова в ніс):

— Ан-дре!

Це так поважно, ніби в салоні графині Х. Але – це не так: тільки погляд maman, а взагалі — йолки зелені! І все.

… Нарешті комуна розійшлась на роботу. Залишились: Варвара й Андрій.

Тут і кінець другому розділові.

III.

Варвара варить борщ на примусі, а Андрій чистить картошку.

Рожеві ранкові сурми біліють. Йде день і біла музика дня. Традіційний соловей змовк.

Над манастирем сонце.

Звичайно, Варвара буркотить:

— Ну от: була у панів — робила. Тепер у комунії — і знову роби.

Андрій каже:

— Так ви не робіть Варварушко. Ми й самі справимось.