— У нас в Пітері так! Ми пітерські так! — Словом авторитет Пітера непорушний. А Пітер – це Іванов.
Це, звичайно, що до публіцістики.
… Ну-с!
Же – циганочка. Очі інституткою і гадючкою до Іванова:
— Будь ласка, понюхайте оцей оселедець. Чи не почуваєте тут буржуазного духу? А то хочемо ще купити.
Іванов знає жарти, але досить серьозно наказує:
— Щоб оселедців більш не купували. Досить. Можна жити скромніш.
… У манастирськім саду гримнув традіційний соловей. За манастирем заграло сонце в рожеві сурми.
Мура каже (промова в ніс):
— Ан-дре!
Це так поважно, ніби в салоні графині Х. Але – це не так: тільки погляд maman, а взагалі — йолки зелені! І все.
… Нарешті комуна розійшлась на роботу. Залишились: Варвара й Андрій.
Тут і кінець другому розділові.
Варвара варить борщ на примусі, а Андрій чистить картошку.
Рожеві ранкові сурми біліють. Йде день і біла музика дня. Традіційний соловей змовк.
Над манастирем сонце.
Звичайно, Варвара буркотить:
— Ну от: була у панів — робила. Тепер у комунії — і знову роби.
Андрій каже:
— Так ви не робіть Варварушко. Ми й самі справимось.