Йосип Гордієнко — хороший хлопець. Але — „педантична пунктуальність:“ слова Бобчинського чи Добчинського — не пам'ятаю. Йосип — спец з Упродкома — завше виголений і свіжий, мов хлоп'яча ковзалка.
… Це з його записної книжки:
… „Підвідділ гоління“ (підсумок за п'ять років): 113 р. голився своєю бритвою, з них: 14 — на дворі (кімнату заняли більшовики), 99 — в кімнаті, з цих: 99-ти — 3 — порізався: 1 раз: сам не знаю чому, а 2 рази забув помантачити бритву. 118 р. голився у місцевого цирульника, що квартирує за Паланкою; з них 5 — в отряді: цирульник одступав з червоною армією. І т. д. А це з відділу самоосвіти: 18 вересня прочитав 3 сторінки (такої-то) книги, звичайно, з марксизма, тоді ж одна година пішла на вивчення англійскої мови для ознайомлення з тредюніонами в оригіналах, звичайно, з марксистського погляду і т. д.
… З другої-кімнати чути:
— Товаришу Гордієнко!
Він підводиться і резонно підкреслює:
— У нас призвище одкидається. Кажіть просто: товаришу Йосипе!
А Варвара підслухала й собі:
— Варваро! Идіть-но сюди!
Варвара незадоволено:
— Можете виражаться: товариш Варвара.
… Комуна гигоче, пес в сінях (перелякався) гавкає, а Варвара сердито спльовує:
— А ще комунія… Тьху!
… А над містом мчиться, як революція, молода весна. Зазирає в обивательські вікна, показує язика і летить далі.
