— Ан-дре!
Же:
— Ага, знаю як: шпигуни теж орієнтуються.
— Що?
Крик! Крик! Крик!
… А увечері на чорній дошці стоїть:
— тов. Же за буйство.
… А Варвара ніяк не добере, з ким живе Андрій: чи з Же чи з Мурою.
— Мама їх розбере!
… І знову біжать дні. Ясні дні одходять, приходять дощі. Комуна забиває чотирі кімнати, а в двох ставить пічки — комбідки.
… Повітове місто погрузло в болото і зі злістю дивиться на комуну. І манастир (церква) хмуриться на комуну.
Один раз на місяць підводяться підсумки роботи. Виникають жваві дискусії. Теоретичні висновки робить безпартійний Гордієнко, спец за Марксом, а практичні діягнози ставить Іванов. Хвороби партії — коники вечорів. В комуні розвязують питання, а потім у повіті проводять кампанії.
В дебатах приймає участь і Варвара. Вона сідає біля Іванова: авторитет безсумнівний — і дає такі поради:
— А я так скажу оце: недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого антіресу — цур йому пек! А то можна ще й панів присогласити: хай ще провчать.
Мура становиться в позу артиста:
— О, Ціцероне! Твоїми устами тільки мед пити.
Буркотить Варвара:
— Ну, дзиго, хоч на хвилину змовкни!
